З вдячністю
Ми вдячні Ашраму Шрі Ауробіндо, Пондічеррі за надану можливість перекласти книгу “Мати” українською мовою з англомовного першоджерельного видання.
Дякуємо перекладачу Аллі Акименко за турботливе і тепле ставлення до тексту першоджерела та перекладу українською мовою.
Авторські права
Переклад доступний лише для ознайомлення онлайн на сайті Міжнародної академії Атмалогії (atmaplatforma.com).
❌ Скачування, копіювання, здійснення скріншотів, поширення чи будь-яке інше використання тексту перекладу поза межами сайту не допускається і карається відповідно до чинного законодавства.
Від Міжнародної Академії Атмалогії
Ми взялися до перекладу цієї книги з відчуттям глибокої любові й вдячності, адже її сторінки наповнені світлом, яке торкається серця. У кожному слові цієї невеликої за розміром, але великої за суттю, книжки – не лише філософія, а жива присутність. В ній – ніжне запрошення побачити, що духовне і земне не протистоять одне одному, а природно поєднуються, народжуючи цілісність. Запрошуємо кожного з вас до подорожі. Часом вона вимагатиме терпіння, а іноді – відкритості та повної довіри. Ідеї, описані у книзі, не завжди прості. Вони розгортаються повільно, ніби квітка, що відкриває пелюстку за пелюсткою. Та якщо дозволити собі бути поруч із цими словами, вони починають оживати в середині, відкриваючи нові горизонти сприйняття живого життя.
Книга “Мати” Шрі Ауробіндо – як нагадування, що справжня трансформація народжується в тиші серця, у готовності змінювати себе й світ навколо через світло свідомості. Кожна сторінка – запрошення доторкнутися до вищого і водночас глибше відчути сенс у найпростіших щоденних моментах.
Ми віримо, що подорож цією книгою допоможе вам відчути тепло, ясність і силу, які вкладені в неї, і стане вірним супутником на вашому шляху внутрішньої еволюції.
🔶Адхара — «основа, вмістилище» свідомості й сил у людині; те, у що сходить Божественна Шакті та що приймає її працю. У книзі Адхара — практичний носій трансформації (тіло, психіка, розум як цілісна «посудина»).
🔶Ананда — божественна Блаженність/Радість, одна з первинних якостей Вищого (Sat-Chit-Ananda). В тексті — і як стан, і як сила, що наповнює та веде преображення.
🔶Асури / Ракшаси / Пішачі — назви ворожих свідомісних сил/типів істот, які діють через неуцтво, агресію, викривлення. Згадані як сили спротиву Божественному руху.
🔶Благодать (Божественна Благодать) — дієва сила Вишнього, що відповідає на щире прагнення й самовіддання та веде процес трансформації; не діє там, де панує нещирість і омана.
🔶Божественна Мати (Мати) — свідома Сила Вишнього; Єдина у багатьох іпостасях (трансцендентна, космічна Махашакті та персональна). Центральний суб’єкт книги.
🔶Верховний / Вишній — Абсолют/Трансцендентне, джерело Істини, Світла, Ананди, волі творення, з яким пов’язана дія Матері.
🔶Вібхуті — особлива еманація божественної сили в індивідуальності (людській чи божественній), через яку Мати проявляє якості та виконує роботу у світі.
🔶Еманації — це випромінювання сутності, природний потік, що виходить із внутрішнього джерела.
🔶Йога-Мая — самозавіса Божественного, завдяки якій Воно діє в умовах нижчої природи через его індивідуальної душі (дживи).
🔶Джива — індивідуальна душа, через его якої Божественне (через Шакті) діє у нижчій природі; суб’єкт еволюційного шляху.
🔶Ішвара-Шакті — «Владика і Його Сила» як єдність двох полюсів Божественного; один із способів опису прояву Вишнього у світах.
🔶Махашакті — космічна Мати, універсальний аспект Матері, що підтримує, впорядковує й веде світи; здійснює те, що прийнято трансцендентною Шакті.
🔶Махешварі — перша з чотирьох іпостасей Матері: Мудрість, всевидіння, велич і спокій, що підносять і розширюють
свідомість до Світла й Знання. Вона — джерело бачення і розрізнення, яке дозволяє гармонізувати суперечності.
🔶Невігластво (авід’я) — стан розділеності та незнання, властивий «потрійному світу» розуму, життя й матерії.
🔶Пракріті (Природа) — виконавчий прояв Матері у феноменальному світі; динаміка сил і процесів, що утримує та розвиває творіння.
🔶Пуруша — згідно індуїстської міфології, істота, з тіла якого був створений Всесвіт.
🔶Садгака — духовний шукач/практик.
🔶Садгана — шлях практики й внутрішньої праці; в книзі описана як поєднання зусилля шукача та дії Шакті.
🔶Сат-Чит-Ананда — «Буття-Свідомість-Блаженство» як первинна природа Вишнього; джерело сил Матері та метрика божественного життя.
🔶Тамас — інертність/пасивність нижчої природи; протиставляється справжній покорі й свідомій відданості у праці Матері.
🔶Трансцендентна Шакті — Мати як первісна сила понад світами; приймає Істини від Вишнього й дає їм життя у всесвітах через космічну дію.
🔶Шакті — Божественна Сила/Енергія, за допомогою якої Вишній творить, підтримує і трансформує; у книзі — центральний принцип дії Матері.
I
Є дві сили, здатні, поєднавшись, допомогти у досягненні великої і складної мети, вінця наших зусиль: непохитне та невпинне прагнення, що кличе знизу, та вища Благодать, яка на це прагнення відповідає. Але вища Благодать діятиме лише в умовах Світла та Істини, а не там, де Їй щось нав’язують через Оману та Невігластво. Якби вона піддалася вимогам Омани, то зрадила б свою власну мету. Це умови Світла та Істини, єдині умови, за яких до нас може сходити найвища Сила, і лише Вона, ця найвища супраментальна Сила, що сходить згори та відкривається знизу, здатна переможно керувати фізичною Природою й долати пов’язані з нею труднощі… Має бути повне та щире самовіддання, виняткове самовідкриття перед божественною Силою; потрібен постійний та цілісний процес вибору Істини, що сходить згори, постійне та цілісне відкидання хибності ментальних, життєвих та фізичних сил і явищ, які досі правлять земною Природою.
Самовіддання має бути цілковитим та охоплювати всі частини нашого єства. Недостатньо, аби лише психічне відповіло, а Вищий Розум прийняв, або навіть внутрішня вітальна сутність підкорилася, а фізична свідомість відчула вплив згори. Жодна частина єства, навіть та, що зовнішня, найвидніша, не повинна мати чогось, що стримувалося б, або ховалося за сумнівами, плутаниною та виправданнями; нічого, що могло б бунтувати чи відмовлятися.
Якщо одна частина твого єства піддається, а інша прагне зберігати своє, прямує власним шляхом або пропонує власні умови, то щоразу, коли це відбувається, ти сам відштовхуєш від себе Божественну Благодать.
Якщо за своєю відданістю та самовіддачею ти приховуєш власні бажання, егоїстичні вимоги та життєву наполегливість, якщо цими речами ти заміщаєш справжнє прагнення або змішуєш їх із ним і намагаєшся нав'язати їх Божественній Шакті, тоді марно закликати Божественну Благодать, здатну тебе преобразити.
Якщо ти відкриваєш себе лише з одного боку, або лише в одній частині Правди, а з іншого боку постійно відчиняєш ворота ворожим силам – марно очікувати, що Божественна Благодать перебуватиме з тобою.
Якщо ти прагнеш оселити у храмі свого єства живу Присутність, маєш тримати цей храм у чистоті. Якщо щоразу, коли Сила приходить і приносить Істину, ти відвертаєшся від Неї та знову прикликаєш вигнану колись Оману, то звинувачуй у своїй невдачі не Божественну Благодать, а нещирість власної волі та недосконалість власного самовіддавання.
Якщо ти кличеш Істину і тим часом щось у тобі обирає хибне, нерозумне та небожественне, або навіть просто не бажає повністю це відкинути, ти завжди будеш відкритий для нападів і Благодать від тебе відступить. Спочатку з’ясуй, що є в тобі хибного чи неясного, і наполегливо відкидай це, лише тоді зможеш правильно закликати божественну Силу для свого преображення.
Не тіш себе думкою, що Істина та Омана, Світло й Темрява, здатність віддавати та егоїзм можуть співіснувати в домі, освяченому Божественним. Перетворення має бути цілісним, і, відповідно, цілісним має бути відкидання всього, що йому суперечить. Тож відкинь хибне уявлення про те, що божественна Сила зробить чи зобов'язана зробити щось для тебе на твою вимогу, коли ти не прислухаєшся до вимог, встановлених Вишнім. Лише якщо твоє самовіддання буде щирим та повним, для тебе буде зроблено все інше.
Відкинь також хибне та ліниве очікування, що божественна Сила замість тебе здійснить твоє самовіддання. Вишній чекає твоєї покори, але не нав'язує її: поки не настане повне переображення, ти маєш право відмовлятися та відкидати Божественне, або відкликати своє самовіддання, якщо тільки готовий страждати від духовних наслідків цього рішення.
Твоє самовіддання має бути добровільним та вільним – свідома покора живої істоти, а не інертного автомата чи механічного інструменту. Інертну пасивність постійно плутають зі справжньою покорою, але з інертної пасивності не може народитися щось справжнє чи могутнє. Саме інертна пасивність фізичної Природи прирікає її на милість будь-якого неясного чи небожественного впливу. Натомість має бути радісне, сильне та корисне підкорення дії Божественної Сили, послух просвітленого Учня Істини, внутрішнього Воїна, який бореться з оманою та брехнею, вірного слуги Божественного.
Це справжня позиція, і лише ті, хто може її прийняти і тримати, бережуть віру, непохитну перед розчаруваннями та труднощами, і вони пройдуть крізь випробування, наблизившись до найвищої перемоги та великого преображення.
II
Рушійною силою всього, що відбувається у Всесвіті, є Божественне, яке через свою Шакті здійснює кожну видиму і невидиму дію. Але це Божественне прикрите, наче легким серпанком, своєю Йога-Маєю і діє через его індивідуальної душі (Дживи) у нижчій Природі.
У Йозі так само: Божественне є водночас і садгакою (духовним Шукачем), і садганою (духовним Шляхом); так Шакті зі своїм світлом, міццю, знанням, усвідомленістю, Анандою як Вищою Радістю діє на адхару – основу і вмістилище – і, відкриваючись їй, вливаючись у неї разом з цими божественними силами, робить садгану можливою. Проте, доки нижча Природа бере своє, без особистих зусиль садгаки не обійтися.
Особисте зусилля, якого вимагає Шлях, є потрійною працею: це Прагнення, Відкинення і Самовіддання.
Прагнення – пильне, постійне, невтомне: воля розуму, поклик серця, згода життєвого начала, готовність розкрити і зробити податливими свою фізичну свідомість і єство.
Відкинення поривів нижчої Природи: ідей, переконань, уподобань, звичок, інтелектуальних побудов – аби істинне знання могло вільно проникнути у стишений розум; відкинення егоїстичних бажань, вимог, жаги, пристрастей, пихи, хтивості, жадібності, заздрощів, ворожості до Істини – аби правдива сила і радість могли пролитися згори у спокійне, мирне, просторе, сильне й освячене людське єство; відкинення сумнівів, недовіри, затемненості, впертості, дріб’язковості, лінощів, небажання змінюватися, тамасу (інертності) фізичної складової єства – аби істинна сталість Світла, Сили й Ананди могла утвердитися в тілі, що набуває божественних якостей.
І Самовіддання – віддання себе, всього, чим ти є і що маєш, усіх рівнів свідомості й кожного поруху – Божественному й Шакті. Чим глибшими будуть самовіддання та самопосвята садгаки, тим ясніше він відчуватиме, як Божественна Шакті сама звершує садгану, вливаючи в нього дедалі більше Себе, утверджуючи в ньому свободу й досконалість Божественної Природи. Чим більше цей усвідомлений процес заміщатиме власні зусилля людини, тим швидшим та правдивішим ставатиме її поступ і розвиток. Але цього ще замало для того, щоб обійтися без власних зусиль – аж доки самовіддання й самопосвята не стануть настільки чистими й цілісними, щоб пронизувати всі рівні буття: від найвищих висот до найглибших глибин.
Пам’ятай: тамасичне, пасивне самовіддання, коли людина ухиляється від праці й лише взиває до Бога, щоб Він зробив усе за неї та звільнив її від труднощів і боротьби, – оманливе. Такий шлях не веде до свободи й досконалості.
III
Щоб відчувати себе захищеним від страху, небезпеки та будь-якого лиха, достатньо лише двох речей, які завжди мають бути разом: благодать Божественної Матері та, з твого боку, – внутрішній стан, витканий із відданості, щирості й віри.
Нехай твоя віра буде чистою, правдивою і досконалою. Егоїстична віра ментальної й вітальної частини єства, спотворена пихою, марнославством, зарозумілістю, життєвою своволею, власницькими вимогами й жагою дрібних утіх за покликом нижчої Природи, – це мале, оповите димом полум’я, не здатне спалахнути до небес.
Сприймай своє життя як дар, призначений лише для божественної праці та служіння Божественному прояву. Не прагни нічого іншого, крім чистоти, сили, світла, простору, спокою й Ананди Божественної свідомості та Її невпинного бажання перетворити й удосконалити твій розум, тіло і життя.
Не проси нічого, крім Божественної, духовної, надрозумової Істини – Її втілення на землі, в тобі та в усіх, хто покликаний і обраний; а також усього, що потрібно для Її звершення та перемоги над силами спротиву.
Нехай твоя щирість і самовіддання будуть справжніми й цілковитими. Коли віддаєш себе – віддавай повністю, без вимог,
без умов, без жодних застережень, щоб усе в тобі належало Божественній Матері і ніщо не лишилося для его чи віддалося будь-яким іншим силам. Що повнішими будуть твоя віра, щирість і відданість, то більше буде з тобою захисту й благодаті.
А коли з тобою благодать і заступництво Божественної Матері – що тоді може тобі зашкодити і кого тобі тоді боятись? Навіть мала частка цієї благодаті проведе тебе крізь усі труднощі, перепони й небезпеки; а коли ти огорнутий всеохопною присутністю Божественної Матері – можеш іти своїм шляхом без боязні, бо це Її шлях, не підвладний жодним загрозам, незворушний перед жодною ворожнечею, хоч би якою потужною вона не була і звідки б не прийшла, з цього світу, чи зі світів невидимих.
Дотик Божественної Матері здатен обернути твої труднощі на можливості, поразку – на успіх, а слабкість – на непохитну міць. Бо Її благодать і милість – то печать Верховного Схвалення, і дія цієї Благодаті – сьогодні, чи, може, завтра, але неодмінно настане: це ухвалена постанова, річ неминуча й непереборна.
IV
Гроші – це видимий знак вселенської сили, що, проявляючись на землі, діє на життєвому й матеріальному рівнях і покликана забезпечувати повноту зовнішнього буття. За своїм істинним походженням, ця сила належить Божественному. Проте, як і інші Його сили, зійшовши у світ невігластва нижчої Природи, вона може бути привласнена заради егоїстичних прагнень або ж утримуватись асуричними, темними силами, які спотворюють її задля власних потреб.
Справді, влада, багатство і секс – ось три сили, що неминуче притягують людське его та Асур. Саме ці сили люди найчастіше неправильно розуміють або неправильно застовують. Ті, хто володіють багатством, або наполегливо його прагнуть, зазвичай більше йому підвладні, аніж ним керують; мало хто повністю уникає спотворювального впливу, спричиненого тривалим пануванням над ним Асури.Тому більшість духовних традицій наполягають на цілковитому самоконтролі, відстороненості та повній відмові від залежності від багатства й егоїстичного прагнення ним володіти. Часом гроші й достаток навіть оголошуються перешкодою на шляху до духовної зрілості, а злиденність і аскеза звеличуються як єдиноможливий стан для духовної людини. Це помилка. Такий підхід є хибним, адже він залишає силу багатства під владою ворожих сил. Завдання ж садгаки і його супраментальний шлях – повернути силу грошей Божественному, якому вона по праву належить, і використати в божественний спосіб для життя, сповненого божественного сенсу.
Не слід ані відкидати силу грошей з аскетичною зневагою, ані плекати до неї жагучу прихильність, чи дозволити їй стати засобом егоїстичної насолоди. Сприймай багатство як енергію, яку потрібно зберегти для Матері й для служіння Їй.
Усе належить Божественному, і ті, хто володіють багатством, лише довірені його хранителі, а не справжні власники. Усе залежить від того, як люди виконують довірене їм служіння. Тому якщо сьогодні багатство з ними, то завтра воно може опинитися в інших руках. Важливо, у якому дусі, з якою свідомістю та на які потреби застосовується багатство.
Користуючись грошима, сприймай усе, що маєш, отримуєш чи передаєш, як те, що належить Матері. Нічого не вимагай – приймай лише те, що Вона дає, і спрямовуй на цілі, задля яких це було даровано. Будь у серці своєму безкорисливим, бездоганно сумлінним, точним і уважним до найменших дрібниць – добрим управителем того, що тобі дали. Завжди пам’ятай: ти маєш справу не зі своїм, а з Її надбанням. Усе, що отримуєш завдяки Їй, віддавай Їй з побожністю; не використовуй цього ні для себе, ні для інших.
Не захоплюйся людьми лише через їхні статки і не дозволяй собі спокуситися зовнішнім блиском, владою чи впливом. Коли ти просиш заради Матері, відчуй, що це Вона через тебе просить лише крихту з того, що Їй належить, – і людина, до якої звертаєшся, буде оцінена за тим, як вона відповість.
Якщо ти не маєш залежності від грошей і водночас не впадаєш в аскетичне відсторонення, то отримаєш більшу силу, щоб залучати кошти на служіння божественній справі. Ознакою такої свободи є рівновага розуму, відсутність егоїстичних вимог і повне посвячення всього, що маєш, отримуєш чи здатен здобути, Божественній Шакті та Її праці. Натомість будь-яке сум’яття щодо грошей чи щодо їх використання, будь-які претензії щодо їх кількості чи навіть проста скупість – то вже явні знаки внутрішньої несвободи і узалежненості, а по суті, рабства.
У цьому сенсі ідеальний садгака – той, хто навіть у бідності вміє жити без відчуття нестачі й здатен навіть в убогості відкривати в собі повноту божественної свідомості. А якщо йому випаде жити в достатку, він не піддасться жадобі й прив’язаності до грошей і речей; не стане рабом власних слабкостей, уникне залежності від звичок, що часто поневолюють тих, хто живе у розкоші. По-справжньому його живлять лише Божественна Воля і Божественна Ананда.
У реальності супраментального творення грошова сила має повертатися до Божественної Влади, від якої вона походить, і служити для справжнього, красивого й гармонійного впорядкування нового буття – одухотвореного й обожествленого на життєвому та матеріальному рівнях. Як саме це відбуватиметься, визначить Божественна Мати через своє творче бачення. Але спершу цю силу потрібно наново здобути для Неї. Найсильнішими у цій боротьбі стануть ті, хто відкритий і вільний від его, здатний віддати себе Їй цілком, без претензій, утаєнь чи вагань, як чистий і потужний провідник Вищої Сили.
V
Якщо ти прагнеш стати справжнім втілювачем божественного задуму, доведеться звільнитися від егоїстичних бажань і будь-якого самолюбства. Усе твоє життя має стати даром і жертвою Вишньому. Єдиною твоєю метою буде служити, приймати, втілювати, бути інструментом прояву Божественної Шакті в Її діях. Ти зростатимеш у божественній свідомості доти, доки не зникне різниця між твоєю та Її волею і у тебе не залишиться жодного мотиву діяти, крім Її поклику, і жодної дії, яка б не була б Її свідомим діянням у тобі та через тебе. Допоки ти не навчишся повністю і щомиті ототожнювати себе з Нею, сприймай себе принаймні як душу і тіло, створені для служіння Їй, або як того, хто діє лише заради Неї. Навіть якщо тобі здається, що ти самостійно виконуєш якусь дію, нехай ця дія буде звершена заради Неї.
Напруга та зусилля задля втілення егоїстичних бажань, жага до особистої вигоди; будь-які вимоги, продиктовані власними хотіннями, – усе це слід викорінити з твоєї природи. Не допусти жодного пожадання плодів чи очікування винагороди, бо єдиний справжній плід для тебе – радість Божественної Матері та звершення Її праці, а єдина нагорода – постійне зростання в божественній свідомості, у спокої, силі та блаженстві. Радість служіння й радість внутрішнього зростання через діяння – ось достатня винагорода для безкорисливого Діяча.
Настане час зрозуміти, що ти – лише знаряддя, а не самостійний Діяч. Але спершу, завдяки своїй відданості, ти зблизишся з Божественною Матір’ю настільки, що зможеш будь-якої миті, зосередившись і віддавши все в Її руки, відчути Її присутність і наставництво, почути прямі вказівки чи надіслані імпульси, або ж отримати чітке розуміння того, що і як слід робити, і яким буде наслідок твоїх дій. Згодом ти усвідомиш, що Божественна Шакті не лише надихає й спрямовує тебе, а й ініціює твої дії та особисто ними керує. Кожен твій рух походить від Неї, усі твої сили – це Її сили; твої розум, життя та тіло – то свідомі й радісні інструменти Її дії, засоби для Її гри, форми для Її прояву у матеріальному світі. Немає більшого щастя, ніж єднання з Божественною Матір’ю та довіра Її мудрості, бо саме так ти переходиш від убогого життя в невігластві до істинного свого духовного буття, до його глибокого спокою і палкої, потужної Ананди.
Хай не буде в тебе прив’язаності ні до праці, ні до її результатів. Не висувай жодних умов і не претендуй на владу над Силою, яка має владу над тобою. Не пишайся даними тобі знаряддями, не дозволяй собі марнославства чи зарозумілості. Не спотворь ані в думках, ані в діях, ані в тілесному прояві величі сил, що діють через тебе, і не використовуй їх для власної вигоди. Нехай віра, щирість і чистота твоїх прагнень будуть повними і оселяться на кожному рівні твого єства; тоді ти поступово звільнишся від усього, що порушує гармонію, і позбудешся будь-якого спотворювального впливу. Останній етап цього вдосконалення настане, коли ти цілком ототожниш себе з Божественною Матір’ю і більше не почуватимешся окремою істотою, знаряддям, слугою чи виконавцем, а станеш справжнім Її дитям і вічною часткою Її свідомості та сили.
VI
Чотири Сили Матері – це чотири Її видатні Особистості та втілення Її Божественності, через які Вона діє на Свої створіння, впорядковує й гармонізує їх у світах і спрямовує роботу тисяч Своїх сил. Мати Єдина, але постає перед нами в різних аспектах, через безліч сил та іпостасей, через численні еманації та Вібхуті, які виконують Її роботу у Всесвіті.
Та, Кого ми шануємо як Матір, – це Божественна Свідома Сила, яка панує над усім існуючим, Єдина й водночас настільки багатогранна, що навіть найпроникливіший розум і найвільніший, найширший інтелект не здатні уповні осягнути її рух. Мати – це свідомість і сила Вишнього, і Вона перебуває високо понад усім, що створює. Та все ж дещо з Її шляхів можна побачити й відчути через Її втілення, особливо завдяки більш виразному й доступному для сприйняття характеру та діянню божественних постатей, виявів, у формах яких Вона погоджується постати перед своїми створіннями.
Існують три способи буття Матері, які відкриваються тому, хто входить в єдність зі Свідомою Силою, що підтримує нас і весь Всесвіт. Як Трансцендентна, первинна Верховна Шакті, Мати перебуває понад світами, з’єднуючи творіння з вічною, непроявленою таємницею Вишнього. Як вселенська, космічна Махашакті, Вона створює кожну з істот, вміщає їх у собі, пронизує собою, підтримує й спрямовує мільйони процесів і сил. А коли Мати приходить персонально до тебе як Особистість, то, втілюючи силу двох ширших способів свого буття, Вона робить їх для тебе ближчими та зрозумілішими, стає посередницею між людською особистістю та Божественною Природою.
Єдина первісна трансцендентна Шакті – Мати, що здіймається понад усіма світами й тримає у Своїй вічній свідомості Найвищу Божественність. Лише Вона зберігає в собі Абсолютну Силу й невимовну Присутність, охоплюючи й викликаючи Істини, яким судилося проявитися. Вона виводить їх із таїни у світло Своєї безмежної свідомості й надає їм силу у своїй всемогутній енергії, життя – у своїй безкрайності, і тіло – у Всесвіті. Вишній повік присутній у Ній як незгасний Сат-Чит-Ананда; через Неї Він розкривається у світах як єдина й водночас двоїста свідомість Ішвари-Шакті
та як подвійний принцип Пуруші-Пракріті. Мати втілює це у Світах і Планах, у Божественних Сутностях та їхніх Силах; через Неї твориться все суще – і в знаних світах, і в поки що незнаних. Усе – її гра з Вишнім; усе – відлуння таємниць Вічного, відблиск чудес Безмежного. Усе є Вона, бо все є часткою й сяйливим виявом божественної Свідомої Сили. Ніщо, крім того, що Вона визначила і що схвалив Вишній, не може постати тут чи в інших світах. Постане лише те, що, натхненна Вишнім, вона прийме і втілить, посіявши зерно у глибині своєї творчої Ананди.
Махашакті, вселенська Мати, здійснює все, що Її трансцендентна свідомість приймає від Вишнього, і входить у світи, які Вона створила. Її присутність наповнює ці світи і підтримує божественним духом, силою та блаженством – без цього вони не змогли б існувати. Те, що ми називаємо Природою або Пракріті, є найбільш зовнішнім, виконавчим проявом Матері. Вона впорядковує й узгоджує свої сили й процеси, спонукає діяння Природи й перебуває серед них – прихована чи явлена – в усьому, що можна побачити, відчути чи пробудити до життя.
Кожен світ – лише одна з ігор Махашакті в тій системі світів чи всесвіті, де вона проявляється як космічна Душа й Особистість трансцендентної Матері. Кожен із цих світів є плодом її видіння, зібраним у Її серці краси й сили, втіленим у Її Ананді. Проте існує безліч планів і рівнів Її творіння, безліч сходинок Божественної Шакті. На вершині цього проявлення, частиною якого є і ми, сяють світи безмежного буття, свідомості, сили й блаженства, над якими Мати височіє як відкрита й вічна Сила. Усі істоти там живуть і рухаються у невимовній повноті та міцній єдності, бо Вона завжди тримає їх у своїх безпечних обіймах.
Ближче до нас – світи досконалого надрозумового творіння, де Мати постає супраментальною Махашакті, Силою божественної всезнаючої Волі й всемогутнього Знання, що завжди показує себе у безпомилкових діяннях і спонтанно досконала в кожному процесі. Там кожен рух – крок Істини, кожна істота – душа, сила й тіло божественного Світла, кожне переживання – море, потік і хвиля потужної та всеохопної Ананди.
Але ми живемо у світі невігластва, розуму й тілесності; світі, відокремленому від свого первинного, життєдайного джерела. Тут Земля – надважливий центр, а її еволюція – ключовий процес. І все-таки навіть цей світ, з усією його темрявою, боротьбою та недосконалістю, Вселенська Матір підтримує; Махашакті спрямовує його і веде до своєї прихованої мети.
Як Махашакті цього потрійного світу Невігластва, Мати перебуває на проміжному рівні між супраментальним Світлом, життям Істини, творінням Істини, що мають тут проявитися – і висхідною та низхідною ієрархією рівнів свідомості, що, як подвійні сходи, спускаються в невігластво Матерії й піднімаються знову через розквіт життя, душі й розуму в безмежність Духу. Визначаючи все, що має бути в цьому всесвіті та в земній еволюції, через те, що бачить, відчуває і випромінює із себе, Вона височіє над Богами, а всі Її Сили та Іпостасі стоять попереду Неї, готові до дії. Вона посилає їхні еманації у нижчі світи, щоб втручатися, керувати, боротися й перемагати, щоб вести та змінювати їхні цикли, щоб скеровувати загальні й індивідуальні шляхи їхніх сил.
Ці еманації – численні божественні форми та іпостасі, через які люди поклонялися Матері під різними Її іменами упродовж століть. Тим часом Вона через свої Сили та їхні еманації готує й формує розум і тіло своїх Вібхуті – так само, як готує й формує розум і тіло Вібхуті Ішвари, аби проявити у матеріальному світі під виглядом людської свідомості якийсь промінь своєї сили, якості та присутності. Усі сцени земної «вистави» були Нею продумані. Це драма, спланована й поставлена Нею за участю космічних Богів як помічників, а сама Вона була прихованою акторкою.
Мати не лише править усім із висот, Вона ще й сходить у цей нижчий, обмежений потрійний всесвіт. У своєму безособовому вияві все тут, навіть рухи Невігластва – це Вона сама, прихована у власній силі; це Її творіння у зменшеному вигляді, Її Тіло-Природа й Сила-Природа. Вони існують тому, що, відгукнувшись на таємний наказ Вишнього втілити
те, що раніше спочивало серед Його безмежних можливостей, Вона погодилася на велику жертву й, наче маску, надягла душу та форми Невігластва. Її воля не противилася. Вона схилилася, щоб зійти сюди, у Темряву, і щоб провести Темряву до Світла. Вона увійшла в Неправду та Оману – щоб обернути їх на Істину; спустилася у Смерть – щоб перетворити її на божественне Життя. Вона приходить у цей світовий біль, у його впертий смуток і страждання, аби покласти їм край і подарувати натомість надзвичайну насолоду, найвище блаженство, свою надземну і доступну на землі Ананду.
Через безмежну, глибоку і всеосяжну любов до своїх дітей Мати добровільно прийняла на себе покров темряви, погодилася впокорено піддатися ударам та руйнівним упливам сил Мороку та Брехні, пройти крізь брами народження, що є смертю; взяла на себе болі, скорботи й страждання творіння. Лише так, здавалося, можна було піднести це творіння до Світла, Радості, Істини й Вічного Життя. Це велика жертва, яку іноді називають жертвою Пуруші, але в набагато глибшому сенсі це – всеспалення Пракріті, жертва Божественної Матері.
Мати відкривається у Чотирьох великих Іпостасях – головних Силах і Особистостях, які завжди на передньому краї задля Її керування Всесвітом і Її участі в земній Грі. Одна з цих сил – уособлення спокою і всеохопної мудрості, врівноваженої доброзичливості, невичерпного співчуття та царственної величі. Інша уособлює Її блискучу силу, нездоланну пристрасть, воїнський дух, могутню волю, стрімкість і міць, здатну зрушити світи. Третя – яскрава, лагідна і дивовижна, таємнича у своїй красі, гармонії й витонченому ритмі; багатогранна, притягує своєю чарівністю та грацією. Четверта наділена даром
глибокого пізнання, здатністю до ретельної, бездоганної праці, довершеності у всьому, до чого доторкнеться.
Мудрість, Потужність, Гармонія, Досконалість – ось ті особливі дари і прояви цих Сил у нашому світі. Вони здатні оживати в людському образі через свої Вібхуті та втілюватись у тих, хто здатен відкрити свою земну природу для прямого й живого впливу Матері.
Цим чотирьом дано великі імена: Махешварі, Махакалі, Махалакшмі, Махасарасваті.
Всевладна, Імператорська Махешварі возсідає у безмежності понад розумом і волею, підносячи й розширюючи їх до осяйної мудрості, наповнюючи світлом, що їх перевершує. Бо вона – могутня і мудра, Вона відчиняє нам ворота у надрозумові безмежжя та космічну широчінь, до маєстату верховного Світла, до скарбниці дивовижного знання і безкрайнього потоку вічних сил Матері. Її спокій – величний і незрушний, Її краса – глибока й вічна. Ніщо не здатне Її похитнути, бо в Ній – уся мудрість. Для Неї немає чогось закритого, і якщо Вона щось бажає пізнати – з легкістю осягає природу речей і серця істот; те, що ними рухає; закони світу і перебіг часів. Їй дано знати, як усе було раніше, як усе відбувається зараз і що має статися в майбутньому. У Ній живе сила, що зустрічає все й усе підкорює; ніхто не перевершить Її безмежної, невловимої мудрості та величної, спокійної могутності. Рівна, терпелива й незмінна у своїй волі, Вона поводиться з людьми відповідно до їхньої сутності, а з речами й подіями – згідно з їхньою силою та істинністю. Їй
незнайоме упередження: Вона йде за велінням Вишнього – одних підносить угору, а інших скидає вниз, а декого віддаляє у темряву. Мудрим Вона дарує ще глибшу й яснішу мудрість; здатних бачити допускає до своїх порад; на тих, хто ворогує, накладає тягар наслідків їхньої власної ворожості; неуків та нерозсудливих веде стежками їхньої ж власної сліпоти. У кожній людині Вона відгукується на поклик різних сторін Її єства, відповідає на потреби, прагнення і внутрішні пориви. Іноді Вона чинить необхідний тиск, іноді ж залишає омріяну свободу, дозволяючи йти обраним шляхом: чи то до процвітання у світі Невігластва, чи то до неминучого краху.
Бо Вона – над усім. Ніщо Її не зв’язує, ні до чого у Всесвіті Вона не прив’язана. І водночас у Ній більш, ніж у будь-кому іншому, живе серце Всесвітньої Матері. Бо Її співчуття безмежне й невичерпне; усі в Її очах – Її діти, частки Єдиного, навіть Асури, Ракшаси й Пішачі. Навіть Її відкинення – лише на якийсь час, навіть Її покарання – це милість. Та Її здатність до співчуття не засліплює Її мудрості і не зводить з обраного шляху, бо найвища Її турбота – про Істину речей; знання є осереддям Її сили, а покликання і праця – задля утвердження нашої душі і єства в божественній Істині.
Махакалі має іншу природу. Не широта, а висота; не мудрість, а сила й міць – ось Її особлива влада. У Ній живе всепоглинаюча й бурхлива напруга, потужна пристрасть до досягнення мети, божественна лють, що рветься зруйнувати всі межі й перепони. Її божественність виривається назовні сяйливим буревієм дії. Вона – це стрімкість, блискавична дієвість, швидкий і прямий удар, лобовий штурм, що зносить усе на своєму шляху. Страшне Її обличчя для Асурів,
небезпечний і безжальний Її настрій до ворогів Божественного, бо Вона – Воїтелька Світів, яка ніколи не відступає від битви. Нетерпима до недосконалості, Вона без жалю діє проти того в людині, що не хоче Їй коритися, і невблаганна до впертої темряви й невігластва. Її гнів блискавичний і страшний там, де є зрада, облуда і злостивість, а будь-який злий намір враз відчуває на собі удар її батога. Вона не зносить байдужості, недбалості чи лінощів у божественній праці – і, якщо треба, пробуджує гострим болем тих, хто невчасно заснув або зволікає. Швидкий, прямий і щирий порив, відкрита й рішуча дія, прагнення, що здіймається полум’ям угору – ось стихія Махакалі. Її дух нестримний, Її зір і воля – високі й далекі, мов політ орла; Її кроки – швидкі на висхідному шляху, а руки простягнуті і для удару, і для підтримки. Бо Вона теж Мати, і Її любов така ж палка, як і гнів, а доброта – глибока й пристрасна. Коли Їй дозволяють діяти на повну силу – вмить, немов марево, розсипаються перепони і всі вороги на шляху Шукача. Її гнів жахає супротивників, а сила натиску болісна для слабких і несмілих. Та великі, сильні й шляхетні люблять Її і вшановують, бо знають: Її удари вигартовують те бунтівне, що є в їхній сутності, обертаючи його на силу та досконалу істину; випрямляють викривлене та спотворене, відкидають усе нечисте та недосконале. Завдяки Їй, за один день твориться те, для чого знадобилися б століття. Без неї Ананда залишалася б просторою й величною, чи ніжною, солодкою й прекрасною, але втратила б полум’яну радість найвищої потужності.
Махакалі наділяє знання завойовною силою, красі й гармонії дарує піднесений рух, а повільній і виснажливій праці задля досконалості – потужний імпульс, що примножує силу й скорочує шлях. Її не влаштовує те, що не сягає найвищих екстазів, найславніших вершин, найшляхетніших прагнень і найширших обріїв. Тому з Нею – переможна сила Божественного, і
завдяки Її вогню, пристрасті та стрімкості велике звершення може статися тепер, а не колись, у далекому «потім».
Мудрість і Сила – не єдині прояви Верховної Матері: є ще тонша, таємна грань Її природи, без якої Мудрість і Сила були б неповними, а досконалість недосконалою. Над ними сяє диво вічної краси, невловима таїна божественних гармоній, пульсує чарівна магія непереборної всесвітньої принади й привабливості – те, що притягує, поєднує і утримує разом речі, сили та істоти, змушуючи їх зустрічатися та єднатися. Усе задля того, аби прихована Ананда, граючи з-за завіси, створювала з них свої ритми й образи. Це сила Махалакшмі, і немає іншого прояву Божественної Шакті, який був би настільки милим серцю втілених істот. Махешварі може здаватися занадто величною та далекою, аби земна обмеженість наблизилася до Неї чи Її вмістила; Махакалі – надто грізною й стрімкою, аби людська слабкість здатна була Її витримати. Але всі з радістю і надією звертаються до Махалакшмі, бо Вона огортає чарами п’янкої солодкості Божественного.
Бути з Нею поруч – глибоке щастя, відчувати Її в серці – наче обернути життя на захват і диво. Від Неї, наче промені від сонця, линуть милість, чарівність і ніжність. Там, де Вона зупиняє Свій чудовий погляд або дарує красу Своєї усмішки, душа поринає в бездонне блаженство. Дотик Її – магнетичний; тонка і невидима дія очищує розум, тіло, й життя. Там, де ступають стопи Її священні, течуть дивовижні потоки незрівнянної Ананди.
Та все ж нелегко відповісти на поклик цієї чарівної Сили або втримати Її біля себе. Гармонія і краса розуму та душі, гармонія і краса думок і почуттів, гармонія і краса в кожній зовнішній дії та русі, гармонія і краса життя та всього, що його
оточує, – ось чого очікує та вимагає від тебе Махалакшмі. Лише там, де серце налаштоване на ритми таємного світового блаженства і відчувається відгук на поклик Усе-Прекрасного; де панують згода, єдність і радісний, світлий потік багатьох життів, звернених до Божественного, – там вона згодна перебувати. Але все потворне, нице й підле, все убоге, огидне й злиденне, все жорстоке й брутальне відштовхує Її прихід. Вона не приходить туди, де немає любові та краси або де вони не бажають народжуватися; а там, де вони спотворені й змішані з ницими речами, Вона невдовзі відступає або не надто поспішає ощасливлювати когось своїми дарами.
Якщо ж, прийшовши у людське серце, Вона знаходить там лише егоїзм, ненависть, заздрість, злостивість та чвари; якщо у священній чаші людського серця змішано зраду, жадібність і невдячність; якщо груба пристрасть і нешляхетне бажання спотворюють людську відданість – милостива й прекрасна Богиня у такому серці не затримається. Її охоплює божественне відчуття відрази, Вона відступає, бо не наполягає й не бореться; або, приховавши обличчя, чекає, доки гіркі й отруйні залишки зникнуть, перш ніж відновити свій благодатний вплив. Аскетична сухість Їй не до вподоби, так само, як і придушення глибинних емоцій серця та жорстке обмеження краси душі й життя. Адже саме через любов і красу Вона веде людей до священного союзу, солодкого поневолення Божественним. У найвищих Її творіннях життя перетворюється на багатий витвір небесного мистецтва, а саме існування – на поему священної насолоди. Багатства світу збираються Нею в єдине ціле, впорядковуються, вибудовуючись у найвищу гармонію, і навіть найпростіші та найбуденніші речі стають дивовижними через Її відчуття єдності та дихання Її духу. Оселившись у серці, Вона підносить мудрість до вершин дива та
відкриває містичні таємниці екстазу, найвищої насолоди, що перевершує будь-яке знання; відповідає на відданість палким притягуванням Божественного; навчає силу й міць ритму, що підтримує їхню дію як гармонійну і розмірену, і наділяє досконалість принадністю, що робить її вічною.
Тільки коли Четверо утвердять свою злагоду, проявляться гармонією та свободою руху в оновленому розумі, житті й тілі, – тільки тоді інші, рідкісніші Сили, зможуть проявитися в русі земного життя і відкриється шлях для надрозумових діянь. Коли всі Іпостасі Матері зберуться і зіллються в Ній воєдино, коли піднесуться у Ній до своїх супраментальних божественних форм – тоді Мати відкриється як супраментальна Махашакті. Вона проллє на світ сяйво Своїх незбагненних трансценденцій, Своїх висот. Тоді людська природа зможе перемінитися на живу й динамічну Божественну Природу, бо всі струни супраментальної Свідомості-Істини й Сили-Істини об’єднаються, налаштувавшись задля гармонії в одну арфу, й ця арфа життя заграє ритмами Вічного.
Якщо прагнеш цього преображення, довірся Матері та Її Силам без опору та сумнівів, дозволь Їй звершувати в тобі Її працю. Для цього потрібні три якості: усвідомленість, відкритість і повне самовіддання. Бо свідомим треба бути в усьому: у розумі, душі, серці, житті й навіть у найдрібніших клітинах тіла, відчуваючи Матір, Її Сили та Їхню дію. Адже хоч Вона й працює в тобі навіть у хвилини темряви й несвідомості, це зовсім не те саме, що пробуджене й живе єднання з Нею.
Усе твоє єство має бути гнучким, готовим відгукнутися на Її доторк – не так, як самовпевнений і недосвідчений розум, що безупинно запитує, сумнівається, сперечається і стає ворогом власного просвітлення й преображення; не так, як життєве начало, яке вперто наполягає на своєму та протиставляє власні непокірні бажання й недобру волю будь-якому божественному впливу; і не так, як фізична свідомість, скута неспроможністю, інерцією й тамасом, що тримається за насолоду у марноті й темряві та чинить опір усякому доторку, що порушує її бездушну рутину, тьмяні лінощі чи сонну млявість. Лише повне самовіддання внутрішнього й зовнішнього буття зробить твою природу гнучкою в усьому. Тоді свідомість пробуджуватиметься всюди – завдяки відкритості до Мудрості та Світла, до Сили, Гармонії й Краси, до Досконалості, що струменіють з висот. Навіть тіло прокинеться, єднаючи свою свідомість – уже не підсвідому – з надсвідомою супраментальною Силою, відчуваючи, як Її сили пронизують його згори донизу, довкола й усередині, і тіло затремтить від високої насолоди, імпульсом вершинної Любові та Ананди.
Але будь напоготові й не намагайся зрозуміти та судити Божественну Матір своїм обмеженим земним розумом, схильним підпорядковувати навіть те, що перебуває поза його межами, «підганяючи» під свої норми і стандарти, піддаючи неосяжне власним вузьким міркуванням та хибним враженням, бездонному агресивному невігластву та дрібному самовпевненому знанню. Людський розум, замкнений у в’язниці своєї напівзатемненої невідомості, не здатен осягнути багатогранну свободу кроків Божественної Шакті. Швидкість і складність Її бачення та дії випереджають кволість людського розуму; людські виміри Її руху – це не те, як вимірює Вона. Збентежений швидкою зміною Її численних облич-
іпостасей, тим, як вона створює ритми і руйнує їх; прискорює швидкості і сповільнює; розв’язує задачі то так, то інакше; спантеличений Її тимчасовим вибором і відкиненням то одного, то іншого шляху, а потім їхнім поєднанням, – людський розум не розпізнає шлях Верховної Сили, коли та, кружляючи й здіймаючись угору крізь лабіринт Невігластва, прямує до надземного Світла.
Махасарасваті є Силою Матері в праці, Її духом досконалості й порядку. Наймолодша з Чотирьох, Вона найвправніша у виконавчій майстерності й найближча до фізичної Природи. Махешварі окреслює широкі лінії світових сил, Махакалі надає їм енергії та пориву, Махалакшмі відкриває їхні ритми й міри, тоді як Махасарасваті керує організацією й виконанням у деталях, забезпечує узгодження частин, поєднання сил і відповідає за довершеність результату. Наука, майстерність і техніка речей належать до володінь Махасарасваті. Вона завжди зберігає у своїй природі й може дарувати тим, кого обрала, глибоке й точне знання, витонченість і терпіння, точність інтуїтивного розуму, свідому вправність руки та проникливий зір досконалого Діяча.
Ця Сила – наче невтомний, дбайливий і вправний управитель, організатор, майстер. Будівничий, здатний упорядковувати світи. Коли Вона береться за перетворення й нове будування природи, працює настільки ретельно та уважно, що нам, нетерплячим, Її праця здається повільною й нескінченною, але насправді ця робота наполеглива, цілісна й бездоганна.
Воля Махасарасваті в роботі прискіплива, невтомна і невсипуща. Схиляючись над нами, Вона уважно стежить за кожною дрібницею, помічає найменші вади, неточності чи неповноту, зважує те, що вже зроблено, і прораховує все, що ще потрібно завершити. Ніщо не залишається поза Її увагою – яким невловимим, замаскованим чи прихованим воно б не було. Формуючи, ліплячи й переліплюючи, Вона працює над кожною частиною цілого, доки та не набуде своєї істинної форми, не стане на своє місце, щоб виконати своє призначення. Її місія – постійне, старанне і ретельне впорядкування і перевпорядкування, тож Її погляд спрямований на всі потреби одразу. Вона знає, що слід обрати, а що відкинути, і влучно визначає відповідний інструмент, час, умови та метод. Вона не терпить недбалості, поспіху й неохайності. Усе, що зроблено абияк, недбало, упівсили – для Неї образа і щось зовсім чуже. Коли Вона завершує будь-яку справу, там не залишається ані забутої дрібниці, ані втраченої деталі, ані недопрацьованого куточка: усе міцне, точне й довершене. Вона прагне лише чистої досконалості й ладна працювати без упину, аби Її творіння сягнуло найвищої повноти. Серед усіх Сил Матері Вона – найтерплячіша до людини та її численних недосконалостей. Доброзичлива, усміхнена, близька, Вона завжди готова підтримати й не відвертається від нас навіть після наших поразок. Її наполегливість супроводжує нас на кожному кроці – якщо наші наміри щирі й серце та воля цілісні. Дволикості Вона не визнає, а Її гостра іронія, народжена з прозорого бачення істини, безжально розвіює удаваність, театральність і самообман. Мати у наших потребах, друг у складних ситуаціях, надійна і спокійна наставниця, Своєю променистою усмішкою Вона розганяє хмари смутку і тривоги, завжди нагадує, що допомога поруч. Та, хто вказує на вічне сонце; стійка, спокійна і наполеглива у своєму глибокому й
безперервному прагненні, що веде нас до повноти вищої Природи. Уся праця інших Сил спирається на Неї задля завершеності, бо Вона закладає надійне підґрунтя, опрацьовує деталі і має силу, щоб скріпити будь-яку споруду.
Існують також інші великі Іпостасі Божественної Матері, та їх було втілити важче, тож вони не проявилися в еволюції земного духу настільки ж виразно, як перелічені вище. Серед них є Присутності, без яких неможлива супраментальна реалізація, і найперша з них це Її Іпостась таємничого й могутнього екстазу й Ананди, що струменить із найвищої Божої Любові. Лише ця Ананда здатна подолати прірву між найвищими вершинами супраментального духу й найглибшими безоднями Матерії. Це та Ананда, яка зберігає ключ до дивовижного Божественного Життя, і вже тепер, зі своїх прихованих глибин, підтримує працю всіх інших Сил Всесвіту.
Але обмежена, егоїстична й затьмарена оманою людська природа неспроможна прийняти ці великі Присутності або підтримати їхню могутню дію.
Не схиб і не дозволь своєму обмеженому розуму щось вимагати у Божественної Сили, згідно з поверхневими людськими уявленнями про всезнання і всемогутність. Наш розум прагне, щоб його на кожному кроці вражали то дивовижною силою, то легким успіхом чи сліпучою пишнотою, інакше він не зможе повірити, що стикається з Божественним. Мати працює з Невіглаством у його ж власних володіннях. Вона сходить униз, не обмежуючись керуванням згори. Частину Своїх
знань і сил Вона приховує, іншу відкриває, часто обмежуючи доступ до цього джерела навіть для Своїх помічників та Іпостасей – щоб їх преображати. Вона прямує шляхом розуму, який шукає, шляхом душі, яка прагне, шляхом життєвої сили, що бореться, шляхом ув’язненої та страждаючої фізичної природи. Бо є умови, визначені Вищою Волею, і безліч заплутаних вузлів, які слід терпляче розплутувати, а не рубати навмання.
Асура й Ракшаса панують над мінливою земною природою, що безупинно розвивається, і з ними доведеться боротися та перемагати їх на їхніх умовах, на території, яку вони давно вважають своєю. Те, що є людським всередині нас, має бути готовим до того, щоб перевершити власні межі, адже воно надто слабке й затьмарене, аби враз піднестися до форми, яка набагато його перевершує. Божественна Свідомість і Сила завжди тут і роблять усе, необхідне для цього процесу: крок за кроком, серед недосконалості, вони вже формують досконалість, покликану неминуче прийти. Та лише коли надрозум оселиться в тобі, лише тоді Мати зможе діяти в тобі безпосередньо як супраментальна Шакті з супраментальними сутностями. Якщо підеш за розумом, він не впізнає Матір навіть коли Вона постане перед тобою. Тож іди за своєю душею, а не за розумом – за душею, що відгукується на Істину, а не розумом, що женеться за чимось зовнішнім і примарним. Довірся Божественній Силі – і Вона звільнить у тобі богоподібне та сформує все в образ Божественної Природи.
Надрозумове преображення є визначеним і неминучим етапом у розвитку земної свідомості, адже її висхідний шлях іще не завершено, і розум не є остаточною вершиною. Але щоб ця переміна справді настала, утвердилася й залишилася,
потрібен заклик ізнизу – готовність визнати й не відкинути Світло, коли воно прийде, – і потрібна згода Вишнього згори. Силою, що сполучає цей заклик ізнизу та згоду згори, є присутність і дія Божественної Матері. Лише Її сила, а не будь-яке людське зусилля чи сувора аскеза, може розбити покришку, зняти покров, сформувати «посудину», щоб принести у цей світ невігластва, облуди, смерті й страждання – Істину, Світло, Божественне Життя і Ананду, блаженство безсмертя.
